Спілкування с сором`язливою дитиною
До вас прийшли гості, а дитина сховалася у своїй кімнаті і не хоче виходити. Або на святі в дитячому садку відмовляється розповісти вірш, що без запинки повторювала Вам ще вчора ввечері. Малюк плаче,ховається за спину мами або тата, намагається, щоб його взяли на руки, або ховає обличчя в складках маминого одягу.
У такій ситуації дорослі найчастіше поводяться досить різко. Адже так хочеться, щоб твоя дитина виявила себе на святі краще за всіх. А отут – такий конфуз. «Припини! Поводься як чоловік! Не можна бути таким боягузом!» - чується на адресу дитини. І вона замикається в собі ще більше. Як це не дивно, але саме в таких ситуаціях наші діти отримують величезні психологічні травми. Але той або інший ступінь сором`язливості властивий дуже великій кількості дошкільників.
Батьки зіштовхуються із цією рисою характеру своїх дітей найчастіше в ситуаціях, коли йдуть із ними в гості або приймають гостей у себе. Потрапляючи в незнайому ситуацію або побачивши чужих людей, дитина боїться, притискається до мами, не відповідає на питання дорослих. Особливо яскраво та часто сором`язливість може виявлятися в дитячому садочку, де дитині доводиться спілкуватися з різними вихователями, відповідати на заняттях, брати участь у святах. Їй і так важко, а тут ще й мами поруч немає. І врятувати немає кому! А ще сором`язливість яскравіше всього виявляється в тих видах діяльності, які для малюка є новими. Тому він почуває себе невпевнено, боїться, що над ним будуть сміятися й соромиться попрохати дорослих про допомогу.
Насправді соромлива дитина доброзичливо ставиться до оточуючих. І навіть до тих, кого вона ще не знає. Малюкові хочеться спілкуватись, але одночасно він відчуває велике внутрішнє напруження. Воно виявляється в нервових рухах, стані емоційного дискомфорту, страху звернутися до дорослого, виявити свої бажання. Іноді такий малюк взагалі не відгукується на звернення або відповідає односкладово, дуже тихо, пошепки.
Особливо гостро проблема сором`язливості виявляється в п`ятирічному віці. Саме в цей момент у дітей формується потреба в повазі дорослого. Дитина гостро реагує на зауваження, ображається на жарт, іронію на свою адресу. Саме в цей період їй особливо потрібні похвала і схвалення. Отже, батькам і вихователям необхідно поводити себе особливо уважно й делікатно стосовно соромливої дитини.
Найбільш вразливими в соромливого малюка є його почуття і переживання. Він не виявляє свої емоції відверто. А коли в цьому все-таки виникає необхідність, просто замикається в собі.
Не потрібно думати, що у всіх соромливих дітей низька самооцінка. Навпаки, ставлення до себе в них саме непогане. Але соромливим дітям часто уявляється, що інші ставляться до них гірше, ніж вони самі ставляться до себе. І з часом у соромливих дітей спостерігаються тенденція до розриву в оцінці себе самими та іншими людьми. Вони продовжують високо оцінювати себе зі своєї точки зору, але усе нижче з погляду дорослих – батьків і вихователів. Сумнів у позитивному ставленні до себе інших людей вносить дисгармонію в самовідчуття дитини, змушує її мучитися сумнівами щодо цінності свого Я. усе, що робить такий малюк, перевіряється ним через ставлення інших. Надмірна тривога щодо свого Я часто відсуває на другий план зміст його діяльності. Він зосереджений не стільки на тому, що робить, скільки на тому, як його оцінять дорослі. У сором`язливої дитини особлива будова споживчо-мотиваційної сфери: особистісні мотиви завжди є головними, відсторонюючи собою пізнавальні та ділові.
Дорослим необхідно проаналізувати своє ставлення до дитини. Безумовно, мама й тато люблять її, але чи завжди вони висловлюють це почуття? Чи часто говорять їй про свою любов? Може бути, їй не вистачає батьківської підтримки?
Часто дорослі звертають увагу на своїх дітей лише тоді, коли ті щось роблять неправильно, досягнення й гарні вчинки малят часом залишаються непоміченими.
А сором`язливі діти потребують підтримки набагато більше, ніж їхні несором`язливі ровесники. І цінують вони цю підтримку сильніше, тому що вміють глибоко відчувати добре ставлення і тільки тоді заспокоюються. Без задоволення цих потреб у дитини не формується фундамент її розвитку: довіра до людей, що дозволяє активно та безбоязно входити до навколишнього світу. Дорослі повинні навчитися бути уважними до малюка не тільки тоді, коли той звертається за допомогою, але й тоді, коли вона, на перший погляд, йому не потрібна.
У чому полягає така підтримка? Це різні способи схвалення того, що робить малюк. Головне – продемонструвати йому, що його старання та успіхи замічені й оцінені позитивно. Наприклад, побачивши, як дитина споруджує будівлю з кубиків, можна звернутися до неї: «Ти, напевно,будуєш гараж для машини? У тебе добре виходить». А, помітивши, як малюк наполегливо намагається надягти й застебнути чобітки, не буде зайвим похвалити його: «Ти так намагався надягти чобітки, і в тебе вийшло. Чудово!»
Як перебороти дитячу сором`язливість?
- Частіше говоріть дитині про те, як Ви її любите;
- Не критикуйте;
- Грайтеся з дитиною в ігри, де вона зможе виявити свої емоції. Підтримуйте дитину в її справах.