Виховання дівчинки та хлопчика: спільне та відмінне
Спробуйте спостерігати за немовлям деякий час. Півгодини чи годину. І ви обов´язково зрозумієте, хто перед вами. Діти, навіть, у такому маленькому віці поводять себе по-різному. Коли ж діти починають усвідомлювати свою стать? І як? У ідеалі мама і тато повинні бути для дітей зразками жіночності і мужності. Тоді самовизначення дитини буде цілком природним.
А як ми з ними себе поводимо? Чи однаково батько доторкується до сина і до доньки? Коли він тримає на руках сина, чи враховує він, що перед ним майбутній чоловік. Якщо так, тоді не варто його особливо пестити. Це так?
Що ми дозволяємо дівчинці, а що ми дозволяємо хлопцеві?
Згадайте, як ви реагуєте, коли хлопчик починає плакати. Найчастіше ми кажемо: "Припини! Ти ж хлопчик. Хлопчики не плачуть!" А що ми кажемо, коли дівчинка починає кричати чи битися. Згадуєте? "Ти ж дівчинка! Хіба так можна?" І куди, на вашу думку, дитині подіти свій гнів чи сльози? Адже вони є. Вони вже виникли.
З малечку ми привчаємо хлопчика не виявляти свої слабкості. Кажемо: "Ти повинен бути сильним!" І це нормально. Чоловік повинен бути сильним. Але потім ми скаржимося на бездушність наших синів. Можливо, разом із необхідними словами про силу, важливо співчувати хлопцю тоді, коли йому важко. Можна сказати: "Я знаю, що ти сильний. Я вірю, що ти обов´язково вирішиш цю проблему. І я співчуваю тобі. Я знаю, що тобі зараз дуже важко. Чим я можу тобі допомогти?" Це дуже важливо робити.
Тоді хлопчик буде рости водночас і сильним, і чутливим. Він буде впевнений в собі та в своїх силах, з одного боку. А з іншого, він буде знати, що він може звернутися за допомогою, якщо йому буде важко. Коли ми кажемо дівчинці: "Не злись. Не бийся" тим самим привчаємо її мовчати, коли її ображають, приховувати свої почуття, терпіти. Звичайно не прийнято привчати дівчинку захищатися кулаками. Але все ж таки, дуже важливо навчити її захищатися. дівчинка має право відчувати злість.
Давайте визнаємо, що навіть виражати її, так само, як і хлопець. І, навіть, коли не вистачає слів, вона має право застосувати силу для захисту себе. Ми не маємо на меті переконати вас в тому, що потрібно вчити дівчинку битися. Важливо вчити її і іншим засобам захисту. Можна сказати їй: "Я бачу, що ти злишся і це нормально. Не треба битися одразу. Є інші способи захищати себе. Ти можеш сказати кривднику: "Мені не подобається, що ти мене ображаєш. Якщо ти будеш робити це далі, я буду захищатися." Можна сказати також, що ви готові допомогти їй придумати разом, як потрібно було вчинити в цьому чи подібному випадку. Таким чином, ви покажете дівчинці, що захищати себе - це гарно. Тільки важливо вибрати придатну форму.
Спробуйте побачити у своїй дочці чи в своєму синові не тільки об´єкт виховання, а і людину, з якою можна про щось просто поговорити. Поміркуйте разом з дитиною, і у вас з´явиться багато спільних занять. Тато з сином можуть разом ходити на футбол, на риболовлю. Мама з донькою можуть, наприклад, разом пройтися по крамничках, зайти в перукарню.
Більшість батьків продовжують пропонувати своїм дітям одні й ті ж іграшки. Для дівчаток — ляльки і столи з іграшковим посудом, для хлопчиків — вантажівки і пістолети. Часто саме дорослим стає складно прийняти той факт, що діти хочуть грати різними іграшками
Якщо хлопчик цікавиться ляльками або дівчинка грає в ковбоїв — це зовсім не привід для хвилювань. У кожному з нас є риси, властиві протилежній статі, і їх дитина теж повинна освоїти. Дитина сама підкаже нам, чого б їй хотілося. Головне почути її. Важливо встановлювати стосунки і проводити час із кожною дитиною окремо. Іноді у дитини є потреба поспілкуватися з вами наодинці. У неї може бути до вас інтимне запитання.
Атож, не варто жорстко розмежовувати для дитини «жіночий» і «чоловічий» світи, фізичні і психологічні відмінності, нав´язувати малюкам різні іграшки, одяг, ролі в соціальних іграх (пожежники і рятувальники у хлопчачих і медсестри і вчительки у дівчачих) — чесно кажучи, не так вже ми і далекі один від одного. Головне, щоб поряд із малюком були батьки як зразки мужності і жіночності.
Рекомендації щодо виховання
Не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна було б, не змінюючи, «застосовувати» до своєї дитини. Індивідуальне ставлення до дітей – це невід’ємне право кожного з батьків. Проте деякі рекомендації не будуть зайвими.
Рекомендації щодо виховання
1. Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її завжди, за будь-яких обставин. Але слідкуйте за тим, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність, встановіть чіткі межі дозволеного і завжди неухильно дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів.
2. Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те, що вона унікальна, єдина така у світі. Вона не може бути чиєюсь копією, зокрема вашою.
3. Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте її сильні сторони, але її вчинки оцінюйте об’єктивно. Оцінюйте не саму дитину, а тільки її вчинок. Частіше хваліть дитину за її досягнення, порівнюйте їх з попередніми досягненнями самої дитини, але ні в якому разі не з досягненнями інших дітей.
4. Дайте вашій дитині більше самостійності, не забирайте у неї право на помилку, адже, виправляючи свої помилки, дитина вчиться.
5. Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись і обманювати.
6. Ніколи не з’ясовуйте стосунків у присутності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв’язок із негативною дією сварок між батьками у присутності дітей.
7. Чітко встановіть права та обов’язки дитини у сім’ї (відповідно до її віку та можливостей).
8. Не соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення. Покажіть їй, що ідеальних людей не існує і ви теж можете помилятися.
9. У конфліктній ситуації уникайте «ти-висловлювань», замінюючи їх « я-висловлюваннями»:
Ти знову розкидав іграшки! – Я так втомилася на роботі, невже мені доведеться ще й іграшки складати? Здається, це твій обов’язок.
Ти знову погано їси! – Невже я зовсім не вмію готувати? Як шкода, що моя їжа несмачна…
10. Уникайте абстрактних висловів, що не описують конкретної ситуації:
- Скільки разів тобі казати!
- Ти знову…
- Коли ж ти навчишся?
- Ти все робиш не так!
11. Ніколи не займайтесь цілеспрямованим словесним вихованням. Краще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитина на підсвідомому рівні засвоює і копіює ваші правила поведінки та моральні норми. Дитина – ваше дзеркало.
Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини – цим ви укріплюєте віру дитини в себе, сприяєте її позитивному ставленню до світу і оточення, зміцнюючи її психічне здоров’я.
